Просто Правда

Хто ти? Ні, я не про те, чим ти займаєшся, з ким взаємодієш, куди ідеш… Я питаю, хто ти тут і зараз? Ким ти є настравді? Я питаю про Правду твого життя...

… а за вікном жила Правда. Чиста, гола, щира… Її міг пізнати кожен такою, якою вона була насправді. От тільки штори не кожен хотів розсувати!.. Адже Правда не завжди була такою, якою хотіли її бачити люди. Вона то змивала горе дрібним дощем, то розвіювала вітрами обман… То зігрівала, то обпікала, то обморожувала...
Дехто вважав, що краще, ніж зіткнутися з нею віч-на-віч, закритися у власному світі. Краще уявляти чи створювати образи власної «правди». Краще бачити тільки те, що хочеш, і труситися весь час від думки про те, що ж насправді.
Але Правда ніколи не намагалася проникнути у чийсь світ насильно! Вона була сама по собі, відкритою для кожного і закритою для всіх. Правда ні від кого не ховалась і ні за ким не бігла. Вона була просто собою! Без бруду і без прикрас, без почестей і без понижень… І ніхто не міг їй заперечити, адже Правда завжди мала слово останньою!
Чомусь так склалося, що Правда стала подругою для одних і небезпекою для інших. І тільки сміливі могли побачити її справжнє лице, істинну природу, неспотворену власними пристрастями та ілюзіями.
Правда просто була, є і залишається незмінною: такою ж чистою і такою ж справжньою...
...і чи пізнає її людина, залежить, будьте певні, абсолютно не від Правди...